Ось і настав ранок 4 дня нашої подорожі. Відчуваю себе вже дещо краще, але не хочу сідати попереду - трохи побоююсь кондиціонеру :) - тому вирішено, що штурманом у цей день буде Ксюша.
Приблизно о 9-ій ранку завантажуємось й вирушаємо.
Запропонований мною попередньо маршрут через Борщів чомусь не знаходить підтримки. Вирішуємо їхати через Скалу-Подільську. Але одразу після виїзду з Кам"янця звертаємо на Довжок (Надю, привіт :)) і трохи блукаємо. Згодом, розпитавши місцевих все ж таки потрапляємо на потрібний нам напрямок.
Намагаючись наздогнати згаяний блуканням по Довжку час, трохи захоплюємось і дещо перевищуємо встановлену швидкість. Те, що минулось на в"їзді до Кам"янця, не минається на виїзді з Чорткова :) ДАІшники складають протокол...
Після цього шуткувати з ПДР більше не намагаємось і рухаємось до Львова досить повільно. До речі, за весь час подорожі найгірша якість шляху була саме сьогодні - на ділянці від Чорткова і аж до Золочіва.
Обідати зупиняємось у селищі Вільшанці, у садибі Водолій. Заклад пропонує літні колибки та досить широкий вибір страв української кухні. Замовляємо борщ, солянку, 3 порції дерунів та гуляш. За все про все господиня бере з нас 49 гривень. У дворі знаходимо голуб"ятню, поряд із нею прогулюються фазани і курка якоїсь дивної породи. Десь у Хорватії вже б оголосили, що тут справжній звіринець (привіт віслючисі з острову Бріюні) :)
Деруни смачнюююючі....
Приблизно о третій в"їзжаємо до Львова. Одразу ж прямуємо до нашої квартири. Квартира розташована майже у центрі міста.
Розпаковуємо речі, я відразу ж перевіряю працює інтернет чи ні - ура!!! працює!!! дуже радію й не помічаю як ця принада цивілізації з"їдає півтори години нашого часу). Схаменувшись, вирушаємо на вечірній огляд.
По вулиці Личаківській спускаємось до пам"ятника Данилу Галицькому, сонце все ще пече - тому вважаємо, що зовсім не зайвим буде випити по чарочці ... кваску у кафе-трамвайчику.
Потім хотіли вийти на площу Ринок. Але, з моїм щастям, потрапили туди, куди зовсім і не сподівались. А саме на вул. Староєврейську. А там... еге ж, вона - ЦУКЕРНЯ (Надю, привіт тобі ще раз :)))
Я б у цій Цукерні сиділа б й сиділа, але... ну, зрозуміло. До речі, ціни у цьому закладі майже дорівнюють київським, але, вважаю, воно того варте.
Після Цукерні нічого не залишається як трошечки розтрусити наїте :) Йдемо на бульвар, що веде до Оперного театру. Біля самого Оперного дуже цікава ситуація. Троє індіанців грають свою етнічну музику. Досить незвично для нашої місцевості, але колоритно :)
Робимо ще пару фото біля фонтану, але у фотоапарату сідають батарейки. До того ж треба зробити ще пару справ по господарству, тому наша прогулянка на цьому закінчується.
Комментариев нет:
Отправить комментарий